ИСКОВЫЕ ЗАЯВЛЕНИЯ В СУД

 

Шевченківський районний суд м. Києва

вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-б, м. Київ, 04053

 

Позивач:     Позов Тарас Григорович

вул. Артема, б. 155, кв. 555, м. Київ, 01030

                                                                                          

Відповідач:    Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»

код ЄДРПОУ 09807750

просп. Московський, 60, м. Харків, 61050

                                     

Звільнений від сплати судового збору

на підставі частини 3 статті 22

Закону України «Про захист прав споживачів»

 

 

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про спонукання внесення змін до договору та проведення перерахунку

 

Між  Позовим Тарасом Григоровичем (Позичальник) (надалі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Банк) (надалі – Відповідач) укладено Договір про надання споживчого кредиту від 01 січня 2007 року за №100000007 (далі – Кредитний договір).

Пунктом 1.1. Кредитного договору встановлено: Банк зобов’язується надати Позичальнику однією сумою, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 55000,00 (тридцять сім тисяч вісімсот доларів США 00 центів) доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума дорівнює 277750,00 (двісті сімдесят сім сімсот п’ятдесят) гривень.

Сума сплачених Позивачем коштів становить 176750,00 гривень, що із розрахунку співвідношення курсу гривні до долару США, що діяв на момент укладення Кредитного договору, становить – 35500 доларів США.

Цей кредит носить споживчий характер, та іноземна валюта була видана на споживчі цілі, тобто для здійснення правочину з резидентами України.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Дана норма, є нормою прямої дії.

Відповідно із ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

На виконання статті 99 Конституції України, з метою забезпечення економічної безпеки держави, прийнято та діють:  ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про Національний банк України», ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях (ч. 1). Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2). Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3).

Частиною 3.3 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено - Гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Валюта  України  є  єдиним  законним  засобом  платежу  на території  України,  який  приймається  без  обмежень  для  оплати будь-яких вимог та  зобов'язань,  якщо  інше  не  передбачено  цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Укладений в іноземні валюті Кредитний договір суперечить вищевказаним нормам.

Частиною 2 статті 215 ЦК України визначено, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Сторони за Кредитним договором встановили, що іноземна валюта 55500,00 доларів США,  дорівнює 277750,00 гривень.

Для встановлення порядку повернення кредитних коштів встановлені умови  згідно Додатку № 1 до Кредитного договору «Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту», який є невід’ємною частиною Кредитного договору (Далі – Графік).  Графік відображає порядок розрахунків в доларах США, а у національній валюті України – гривні, розрахунок відсутній.

З підстав відсутності у Графіку гривневого еквіваленту, Графік не відповідає нормам діючого законодавства.

Невідповідність умов Графіка нормам діючого законодавства щодо обов’язку здійснення розрахунків між резидентами України у національній валюті України - гривні, призводить до його нікчемності.

Частиною 2 статті 627 ЦК України встановлено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 2) ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Такий детальний розпис вартості кредиту визначається відповідно до Графіку і обов’язковою фіксацію у національній валюті України, але Графік не має детального розпису вартості кредиту у гривні, що є порушення істотних умов договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 11ст. 18  Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору (Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2012 р).

Несправедливими  є умови кредитного договору  погашення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом в доларах США,  що є способом зловживання правом, коли усі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів»  відповідач переводить  на  позивача - позичальника за кредитним договором і споживачем кредитних послуг, що є порушенням частини 3 ст. 13 ЦК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У Рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Про необхідність врахування вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Рішення КСУ №15-рп/2011 від 10.11.2011 року, зазначено у пунктах 14 та 16 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Згідно Закону № 3795-VI від 22.09.2011, ч. 1 ст. 11 доповнено абзацом третім Закон України «Про захист прав споживачів», де зазначено, надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

Даними змінами було зафіксовано незаконність кредитування в іноземній валюті за споживчими кредитами.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 6) зміна правовідношення.

Вимогою про зміну правовідношення, є вимога про приведення у відповідність до діючого законодавства України Кредитного договору, шляхом здійснення відображення у сум платежів у гривні, здійснення перерахунку та повернення зайво сплачених коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 Господарського кодексу України встановлено, що Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 23) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 1.4. Кредитного договору встановлено, що Кредит надається Позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльність або виконання обов’язків найманого працівника), а саме на: придбання трьохкімнатної квартири за адресою: Артема, б. 155, кв. 555, м. Київ.

Для забезпечення виконання зобов’язання, Позичальником було передано Кредитодавцю в іпотеку трьохкімнатну квартиру за адресою: Артема, б. 155, кв. 555, м. Київ, відповідно до Договору іпотеки № 755777 від 01 січня 2007 року.

Договором купівлі-продажу трьохкімнатної квартири за адресою: Артема, б. 155, кв. 555, м. Київ,  пунктом 2, визначено, що за придбання квартири сплачено 300 000,00 гривень. Що підтверджує правовідносини у національній валюті гривні. 

Волевиявлення позичальника, як споживача, при укладенні кредитного договору виражалось у діях по придбанню товару в розстрочку та у гривнях, а видана валюта була формою видачі гривні і не відображала у свідомості позичальника валютних правовідносин.

Тому у правовідносинах між кредитодавцем та позичальником відбувся дефект волі з боку позичальника. Тому кредитний договір з визначенням іноземної валюти як предмету кредиту вчинений з приховуванням дійсних гривневих правовідносин.   За правовими наслідками такий правочин є удаваним відповідно до ст. 235 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 25 постанови від 06 листопада 2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Таким чином, укладений сторонами Кредитний договір в частині визначення валюти кредитування як долару США є удаваним, адже вчинений у відповідній частині для приховання укладення кредитного договору з надання кредиту саме в національній валюті України - гривні.

 

Міністерством доходів і зборів України від 17 липня 2014 року надано Роз’яснення - Для здійснення розрахунків в іноземній валюті потрібна індивідуальна ліцензія НБУ.

«Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу між резидентами можливе лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Зауважимо, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

Порядок видачі ліцензії визначений Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, що затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483.» (далі – Постанова № 483)

Пунктом 1.11. Постанови № 483 встановлено, що Валютна операція, на здійснення якої видана (отримана) ліцензія,  не може проводитися за рахунок іноземної валюти, отриманої як кредит (позика) або купленої за гривні на міжбанківському валютному ринку України.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний  для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

в) надання  і  одержання  резидентами  кредитів  в  іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Надання банком грошових коштів (кредиту) та проведення позичальником дій, спрямованих на виконання зобов'язання в іноземній валюті (оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій, тощо), за своєю правовою природою є валютною операцією, а отже, потребує наявності у банку індивідуальної ліцензії.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк діє як уповноважена державна  установа  при застосуванні  законодавства  України  про валютне  регулювання  і валютний контроль. До компетенції  Національного   банку   у   сфері   валютного регулювання  та  контролю  належать:  1)  видання  нормативно-правових  актів щодо ведення валютних операцій;

Правилами  використання  готівкової іноземної валюти на території України, які затверджені постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 N200, які узгоджуються зі статтею 533 ЦК України встановлено:

6.2. Фізичні особи - резиденти  можуть використовувати   на території  України  готівкову  іноземну  валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами "а", "в" та "е" пункту 6.1 цієї глави. Даними пунктами не передбачено вільне отримання споживачами іноземної валюти та відсутнє право на розрахунок іноземною валютою.

6.3. Фізичні  особи,  а  також юридичні особи - резиденти та іноземні  представництва  можуть  використовувати   на   території  України  готівкову  іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам,  консульським  установам  іноземних держав  дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам,  які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Відповідно до договорів, які встановлюють правовідносини споживчого кредитування, кредитні кошти призначались для розрахунку резидентами України між собою та на території України.

Таким чином, отримання індивідуальної ліцензії або ліцензії яка б визначала діяльність банку з валютного кредитування, є необхідною умовою для правомірності видачі та одержання кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником, а також використання іноземної валюти як засобу платежу.

У Рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що держава,  встановлюючи законами України  засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України),  має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними   законом   правами та інтересами  споживачів  їх кредитних послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України встановлено, виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

На запит Позивача Банком було надано копію Банківської ліцензії від 24 грудня 2001 року в якій встановлено Право банку здійснювати банківські операції визначені  ч. 1 та пунктами 5-11 ч. 2 ст. 47  Закону України «Про банки та банківську діяльність» та копію Дозволу № 75-2 в якому встановлено Право банку здійснювати банківські операції визначені  пунктами 1-4 ч. 2  та ч. 4 ст. 47  Закону України «Про банки та банківську діяльність».

У додатку до Дозволу № 75-2 від 19.11.2002 року відступні операції з надання кредитів.

Таким чином, згідно даних документів Національний банк України на момент видачі ліцензії, не надавав Відповідачу право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

 

01 травня 2015 року цінним листом з описом, за адресою місцезнаходження ПАТ «УкрСиббанк», було направлено лист (Пропозиція / Запит) з вимогою привести Кредитний договір до норм діючого законодавства України, шлях внесення змін до Додатку № 1 Кредитного договору та здійснення перерахунку сплачених Позивачем платежів.

У відповідь на лист (Пропозиція / Запит) ПАТ «УкрСиббанк» відмовився у добровільному порядку внести відповідні зміни до Кредитного договору, відмовився  здійснити перерахунок (копія листа ПАТ «УкрСиббанк» від 20.05.2015р. № 17-21/575757 - додається).

 

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Кредитний договір є споживчий, про що зазначається у договорі.

Відповідно до  ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

 

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Місце проживання Позивача, споживача кредитних послуг, є  Артема, б. 155, кв. 555, м. Київ.

Пунктом 10.15 Кредитного договору зазначено: Місце виконання Сторонами своїх зобов’язань за цим Договором є м. Київ, вул. Артема, 77.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України, позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Таким чином, позичальник має право на звернення за захистом до Шевченківського районного суду міста Києва.

 

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 8, 92, 99 Конституції України, ст.ст. 27, 31, 118 – 120, 123, 124 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 27, 215, 235, 524, 533,  Цивільного кодексу України, ст. 35, 44 Закону України «Про Національний банк України», ст. 1, 11, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 3, 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пунктом 1.11 постанови Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483, пунктами 6.2., 6.3. постанови Правління Національного банку України від 30.05.2007 N 200, рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг),

                     ПРОШУ:

  1. Прийняти до розгляду позовну заяву.
  2. Зобов’язати Відповідача частково змінити договір про надання споживчого кредиту від 01 січня 2007 року за № 100000007, а саме:внести зміни в Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 01 січня 2007 року за № 100000007 «Графіком платежів, визначення сукупної вартості кредиту», виклавши розрахунок платежів за договором у національній валюті України – гривні, із розрахунку співвідношення долару США до гривні за курсом Національного банку України діючим на день укладення договору про надання споживчого кредиту від 01 січня 2007 року за № 100000007, з моменту укладення кредитного договору - 01 січня 2007 року.
  3. Зобов’язати Відповідача здійснити перерахунок сплачених платежів за період з 01 січня 2007 року по дату винесення рішення суду та виплатити Позивачу надлишково сплачені кошти.
  4. Звільнити Позивача від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

 

Додаток:

  1. Роз’яснення Міністерства доходів та зборів України від 17.07.2014 року - Для здійснення розрахунків в іноземній валюті потрібна індивідуальна ліцензія НБУ.
  2. Роздруківка з офіційного сайту НБУ про курс долара до гривні на 01 січня 2007 року.
  3. Копія Листа про внесення змін до договору.
  4. Копія Листа  (Відповідь) ПАТ «УкрСиббанк».
  5. Копія Ліцензії та дозволу.
  6. Копія Договору про надання споживчого кредиту.
  7. Копії Додаток до договору про надання споживчого кредиту - Графіку платежів.
  8. Копія Договору іпотеки.
  9. Копія Договору купівлі-продажу.

 

«___»_________ 2015р.                                          _____________          _______________